для тата оскільки його люблю – ї хоч він пішов від нас – але скажу йому недоказане  в дорозів машинів канві нікчемної розмови                                 діалогу                  можливоколючого монологу                                швидшетиша котра дратує Сьогодні мерзенно – так? совість скнієякби я хотівякбия хотів            цього стільки закладенов чеканнів ходіннінемовби              по колуу стоянніу придивлянні                            до слідів у пластівцях                    за...
Читати далі →

ЯН  ТЄСНОГЛІДЕК пісня  мерзотного  чоловіка  (переклад  з  чеської) буду  п’яний  я                    шалом  повен                                                    криком  дуж                                                                            і  неситий                                                                                                    і  рішучий день  зіпсуто тим що  грошей  в  нас  нема що  діти  –  дурні  і що  ти  є  шльондра (можна  тя...
Читати далі →

забери мене, осене, з осені в осінь на потязі золотаво-червоні замети — візитка цих вуличок де кохається дощ з чорнотою асфальту на протязі там і ненависть сіра, мов кішка вночі. Білих любощів пароплав переплив перешийки і зник десь за обрієм тільки дим-анімацію в tif.і закріплено пам'яттю і бажання втекти в горизонти, та треба — хороброю але Бог обділив, а натомість покрив серце ранами одна гоїться, інша — стікає на діл сукровицею наче мед в молоці, а бронхіти від смогу виснажують при...
Читати далі →

маєш секрети? відкрий мені їх маєш дороги? пройдімо їх разом лиш не тули до долонь моїх сніг і образи все і одразу...одяг додолу — і світ, як папір tabula rasa, де можна писати рік за чотири, ріку і вир карти і дати волю і ґрати......
Читати далі →

На милицях канатоходці йдуть: один і два, і три... Б'є барабан, співають труби, басять габої і віолончелі... На весь театр цирку — ти такий один: Без пояса і в небо — збирати акварелі. Ідуть канатоходці: чотири, п'ять і шість — Число магічне, диво теж невідворотне, як на зло... Учора — день, сьогодні — щебінь, пісок і біле тло Перегорілих літ, перепрасованих і репресованих століть На віражах, без міражів, як безмір за вікном, Де пари по алеях і в альтанках, й просто так... А на рецепт...
Читати далі →

Найперше, що впадало у вічі – це неправдоподібність. Правильніше сказати – нереальність того, що я побачив.Це був білий день… року Божого. Якось особливо світило сонце з неба, пропалюючи ультрафіолетом діри в атмосфері та шкірі. Озвірілий від спеки фонтан розбризкував обабіч себе дрібні бризки, як і належить фонтанові...І все.Все.Я стояв сам посеред площі, а наді мною нависала густа й липка товща водяних випарів у вигляді недосмаженого повітря, такого собі напівсирого біфштекса з кров’ю.Надворі,...
Читати далі →

Ця історійка сталася у часи, коли дива вже вийшли з моди, а тільки відголоски їхні довгими шлейфами сунули позаду людей, наче плітки. Чому історійка? Та тому, що, як і багато великих і незвичних трагедій, вона б заслуговувала уваги, та не цього разу і не в такий час. Пізніше ви мене зрозумієте. Я не настільки втаємничуюсь, як може здатися на третій погляд. А, може, і не зрозумієте… Але то не так важливо як те, про що я вам оповім. Я йшов парковою алейкою і розмірковував. Перебирав у свідомості...
Читати далі →