На милицях канатоходці

На милицях канатоходці йдуть: один і два, і три...
Б'є барабан, співають труби, басять габої і віолончелі...
На весь театр цирку — ти такий один:
Без пояса і в небо — збирати акварелі.
Ідуть канатоходці: чотири, п'ять і шість —
Число магічне, диво теж невідворотне, як на зло...
Учора — день, сьогодні — щебінь, пісок і біле тло
Перегорілих літ, перепрасованих і репресованих століть
На віражах, без міражів, як безмір за вікном,
Де пари по алеях і в альтанках, й просто так...
А на рецепторах — Шопен з мітральним клапаном Ніко
І цілий світ на аркушах вручну, вночі, коли вже світ не світ,
А тиха гавань під шатром, під наркотичним ковпаком...
Не зупиняй часи, нехай собі ідуть,
По стрілках, циферблатах хай стікають під паркет...
Не зупиняй мене, я нині утекла з рікою в суть...
Звільни волосся, розшнуруй корсет...
Я все-таки прийду...

12.11.2014, Калуш