Забери мене, осене, з осені в осінь на потязі

забери мене, осене, з осені в осінь на потязі
золотаво-червоні замети — візитка цих вуличок
де кохається дощ з чорнотою асфальту на протязі
там і ненависть сіра, мов кішка вночі. Білих любощів
пароплав переплив перешийки і зник десь за обрієм
тільки дим-анімацію в tif.і закріплено пам'яттю
і бажання втекти в горизонти, та треба — хороброю
але Бог обділив, а натомість покрив серце ранами
одна гоїться, інша — стікає на діл сукровицею
наче мед в молоці, а бронхіти від смогу виснажують
притулись, моя осене рідна, за руку візьми — це я
І давай попливемо із осені в осінь тонажними...

2 коментарі

Orest  Kostiv
витримано тонально в ахроматичній гамі (якщо згадати латинське: pictura poesis) та осінньо-зворушливе, хвилююєче*) брава)))
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте